Ca' de Noci

Близькість до кількох DOC-зон Ламбруско створює не дуже хороший фон для ігристих вин, які виробляють брати Мазіні в Ca' de Noci.

Практично всі ігристі вина Ламбруско виготовляються індустріальним методом.

За такого підходу фермерство спирається на масове використання синтетичних препаратів (гербіцидів, пестицидів, фунгіцидів тощо) для досягнення колосальної врожайності близько 20 тонн/га (у Ca' de Noci урожайність не перевищує 6 тонн/га), а виніфікація маніпулюється довгим списком технологій і засобів. Ігристість же створюється методом Шармá (вторинна ферментація в герметичних посудинах із контролем тиску, що дозволяють бутилювати вже ігристе вино), який не передбачає складності у вині, а спрямований виключно на оптимізацію виробничого процесу й собівартості кінцевого напою.

За іронією, альтернативою такому "конвеєрному" виноробству в зонах Ламбруско є старовинний метод (metodo ancestrale), що передбачає бутилювання вина, в якому ферментація ще не завершилася. Таким чином, ігристість формується в процесі завершення ферментації вина у пляшці й при тривалому контакті з дріжджовим осадом. Такий метод дозволяє надати вину щонайменше більшої складності й структурності за рахунок контакту з осадом. На жаль, виньєронів, що використовують старовинні методи, набагато менше, ніж "індустріалістів".

Територію, на якій зараз розташовані будинок та виноградники братів Джованні й Альберто Мазіні, раніше практично повністю було засаджено ліщиною (noci). Звідси й назва виноробні — Ca' de Noci (Casa de Noci, тобто "дім ліщини").

Багато в чому суть сьогоднішніх вин Ca' de Noci було закладено батьком Джованні й Альберто.

По-перше, в 1970-x він посадив виноград поміж горіхами. Лози Сперголи, що залишилися відтоді, — найстаріший виноградник братів.

По-друге, батько займався фермерством в "сучасному" стилі, з активним використанням синтетичних хімічних препаратів. Діти зростали, спостерігаючи за тим, як фермер мав захищати себе від контакту з препаратами під час обробки рослин, як дітям було заборонено заходити на оброблені території ще кілька днів після обробки і який сильний вплив на батька мав дистриб'ютор хімічних препаратів.

В якийсь момент брати зрозуміли, що все це не добре й не корисно й потрібно працювати інакше.

У результаті, зараз вони не використовують діоксид сірки (сульфіти). Мізерний рівень SO₂, наявний у винах, є виключно залишковим, тобто природно присутнім внаслідок процесу бродіння. Також брати усіляко намагаються мінімізувати використання міді, експериментуючи з її заміною мінеральними препаратами, незважаючи на те, що такий підхід часто-густо означає втрату від 30% до 50% врожаю.

Окрім повернення до витоків фермерства й мінімізації втручання в процеси, Джованні й Альберто розуміли, що масове засадження виноградників під потреби індустріального Ламбруско означало ризик зникнення автохтонних сортів. Так, по одній лозі почалося відновлення сорту Ламбруско Монтерикко й підтримка старих лоз Сгаветти, Сперголи, Термарини й Мальбо Джентиле.