Родина Мустер володіє цим маєтком із 1727 року.
До Марії й Сеппа він перейшов у 2000 році. Подружжя з першого дня обрало усвідомлений підхід у фермерстві, а через зовсім короткий період часу формалізувало це в сертифікації відповідності біодинамічним методам.
Причиною такого впевненого вектора став збіг декількох обставин.
По-перше, Марія та Сепп успадкували виноградники в абсолютно нетиповому для регіону стані. Батьки Сеппа не використовували системних препаратів.
По-друге, після серйозної травми Сеппа в грудні 1995-го подружжя вирушило в тривалу подорож для фізичного й емоційного відновлення. Під час перебування в Індії вони вперше зіткнулися з ідеєю біодинаміки, відвідавши лекцію Пітера Проктора з Нової Зеландії, одного з найбільш активних і шанованих сучасних апологетів цього напряму.
Те, що вони почули, було для них одночасно дуже дивним і привабливим. Основне прозріння настало в переосмисленні функції і завдання фермера, що полягає не лише у фізичному впливі людини, а й у спостереженні за природою й прагненні стати з нею одним цілим.
Цю ідею вони й почали впроваджувати після повернення в Австрію, незважаючи на повну відсутність будь-яких підказок чи чітких інструкцій. Діючи за потягом, як би складно це не було, вони впоралися. Напевно, з простої причини — власної внутрішньої готовності й близькості до сенсу такого підходу.
Можливо, вимушене відновлення і своєчасна поява сформульованої ідеї стали певним поштовхом до формування вже власної філософії Марії та Сеппа, що стосується фермерства і, тим паче, вина, та не обмежується ними.
Сепп, у своїй дзен-подібній манері, максимально віддаляється від догматизму в роботі на грядці і в погребі.
Навіть біодинамічні препарати він використовує дуже точково й не системно. Не використовує добрив, навіть у вигляді перегною, домагаючись цим природного обмеження врожайності.
Трактором на виноградниках користується вкрай рідко, дику рослинність між рядами практично ніколи не косить.
Якось вчені-екологи проводили дослідження ступеня біорізноманіття в місцевості, де розташовані виноградники Сеппа. На його виноградниках шукали 10 різних представників флори. Знайшли 72!
Загалом, Сеппу подобаються природні зміни і в природі, і в собі, але особливо у вині.
Він дуже коротко, але глибоко характеризує свою діяльність у погребі. "Я не прагну нічого й приймаю результат таким, як він є".
Позиція, здатна спровокувати тривалі дискусії філософського характеру, а в даному разі контекст і результат, яким би він не був, — надзвичайно важливі. У випадку Сеппа — це не анархія, а зміщення фокусу з людини на природу.
Згадуючи свої перші роки роботи виньєронами, Марія і Сепп відзначають, що до цього у людей, як і у них самих, було набагато чіткіше розуміння, що таке вино і яким воно має бути. Соціум і система нав'язували стандарти.
Зіткнувшись із тим, що продукт і смак, який виходить у процесі мінімізації втручання, є зовсім іншим, вони задалися питанням, можливо, це не вино потрібно міняти, а наше піднебіння?
Відповідь, у типовому стилі Сеппа, дуже проста.
"Ті, кому подобаються наші вина, купують і п'ють їх, отримуючи, в першу чергу, емоції, а в другу — смак. А ті, кому вони не подобаються, п'ють щось інше".
Він не хоче міняти вино під ваш смак, але і вас змінювати він теж не хоче.
Сепп приймає результат таким, яким він є, яким би він не був, і він щасливий.
