Piccinin, Daniele
Ідея збереження й розкриття потенціалу автохтонного сорту Дурелла захопила Даніеле цілком і повністю.
Дуреллу вже на початку 800-х років письмово згадували в муніципальних манускриптах законодавчих актів. У той час вона називалася Ува Рабіоза (Uva Rab (b) iosa) або Дурасена (Durasena, від лат. Durus Acinus, тобто складний, важкий, міцний виноград).
На сьогодні насадження Дурелли обмежені близько 500 гектарами. Через високу кислотність, оксидативність і порівняно стриману ароматику практично всі виніфікують Дуреллу в ігристому варіанті.
Всього біля 5–7 чоловік роблять із неї тихе вино. І з них, наскільки мені відомо, тільки Даніеле практикує усвідомлений підхід невтручання на виноградниках і в погребі.
Шеф і ресторатор у минулому, Даніеле присвятив якийсь період часу вивченню натурального виноробства, оскільки це багато в чому перетиналося з його інтересами в гастрономії.
Врешті-решт, в 2006 році він вирішив остаточно залишити ресторанний світ і переключитися на вино.
Виноградники в родині були давно, і їх місце розташування було чудовим (верхня частина досить крутого пагорба, 300–500 метрів н.р.м.).
Та частина пагорба, де росли виноградники і де досі стоїть будинок його бабусі і дідуся, називається Муні (Muni). Звідси і назва виноробні.
Даніеле виробляє два білих вина — Б'янко (Bianco) і Монтемагро (Montemagro), ігристе Аріоне (Arione), два червоних — Россо (Rosso) і Піно Неро (Pinot Nero).
- червоне
- тихе
- 0.75 л
- 13.0%
- SO2: 27 мг/л
- біле
- тихе
- 0.75 л
- 12.5%
- SO2: 50 мг/л
- біле
- тихе
- 0.75 л
- ~13,800 пл/рік
- 14.0%
- SO2: 48 мг/л