Виноробня, на базі якої з'явилася Gut Oggau, існувала з XVII століття, але в 1980-х останні власники зупинили всі процеси.
Едді та Штефі купили виноробню та набір клаптиків виноградників в 2007-му, а перший вінтаж був у 2008-му.
На виноробні залишався 200-річний дерев'яний прес. Його вдалося відновити, і тепер він знову використовується. Та оскільки працювати з ним дуже затратно в плані часу — його використовують тільки для вин старшого покоління (Мечтільд і Бертольді).
Штефані — місцева. Навчалася фотографії в Австрії і готельному менеджменту в Швейцарії.
Едді — родом із південної Штирії. Там він робив вино з батьком. Однак то було конвенціональне фермерство й вино, далеке від того, що робить Gut Oggau.
Вони познайомилися на дегустації у Відні, що організовував їх спільний друг. Обом не дуже хотілося йти, та було соромно відмовитися. Зрештою через 3 місяці після знайомства вони одружилися.
В обох було бажання займатися фермерством разом, але потрібен був якийсь час, аби визначитися з географією. Або робити це на батьківщині Едуарда (Штирія), або в місцевості, рідній для Штефані (Бургенланд). Зупинилися на Бургенланді, і це зіграло важливу роль. Оскільки виньєроном в родині був Едді, то віддаленість від місцевості, де робили вино і він, і його батько, дозволила їм створювати щось своє, почавши з чистого аркуша й без тиску з боку оточення.
На відміну від досить суворих погодних умов в Штирії, в Бургенланді з цим усе добре. Надзвичайне поєднання теплого південного клімату і прохолодного впливу Альп. І з достиганням все чудово, і свіжості достатньо. А якщо додати до цього сильну особистість ґрунтів, то, з точки зору вина, кращого місця не знайдеш. Принаймні, так міркують Едді й Штеффі.
Їхня мотивація робити вина саме таким способом – виключно емпірична. Обидва куштували й пили чимало різних вин. Однак усі ті, що залишилися в пам'яті, – біодинамічні. Це стало точкою відліку. Спершу вони слідували основними кроками і рухалися до сертифікації. Та якщо занурюєшся в біодинаміку серйозно, а не для галочки, то це змінює тебе й твій світогляд. Тож врешті-решт пара пішла набагато далі за основні вимоги сертифікації біодинаміки. Вони зізнаються, що спочатку нічого не розуміли. Діяли за покликом. Не втручалися.
Іноді було дуже страшно, і вони переживали, що буде з винами. Та переконання дало силу витримати і пройти цей початковий тернистий шматок шляху. Подружжю пощастило, що виноградники досить довго залишалися без уваги. Це дозволило їм очиститися від синтетичного минулого до того, як Gut Oggau почали з ними працювати.
Gut Oggau робить акцент на виноградниках, а не на сортах. Чимало вин є польовими блендами. Вони відчувають, що індивідуальність ґрунтів настільки висока, що перевершує значущість сортів, висаджених на них. З огляду на те, що доволі велика кількість лоз були посаджені ще в 60-х і 70-х, на сьогоднішній день вони є достатньо старими й мудрими, щоб тонко й чітко передавати унікальність теруару, незалежно від сорту.
Молоде покоління – це, в основному, виноградники на рівнині біля підніжжя пагорбів. Як правило, там немає прямих сонячних променів, тому фенольна зрілість досягається за низького рівня цукру, а отже, в цих ягодах більше "юнацької енергії". "Батьки" – найчастіше з виноградників на пагорбі. Там більше прямих променів і більше стиглості.
* Дизайн етикеток Gut Oggau, які створили "Юнг фон Матт", завоював нагороду Золотий Лев у Каннах у 2009-му. А в 2011-му експозицію етикеток Gut Oggau виставляли в Музеї сучасного мистецтва в Сан-Франциско.
