Tenuta Grillo

Прочитавши про його вина, можна подумати, що Гуідо, чи то в пошуках правди, чи то в бажанні щось довести, вирішив зробити все навпаки — не так, як всі звикли.

Що насправді мотивувало його до такого нонконформізму, сказати складно, але його унікальність незаперечна.

По-перше, відірватися від своїх фермерських коренів у Кампанії і почати все з нуля не десь поруч, а в П'ємонті.

По-друге, опинившись у П'ємонті, оселитися не в Ланзі, де вина можна продавати легше і дорожче, а в глухій глибинці в зоні Алессандрія, на майже рівній відстані від Мілана (100 км), Генуї (90 км) і Бароло (90 км).

По-третє, вибір сортів і способу виніфікації — точно не шлях найменшого опору. Якщо Кортезе (думайте Gavi di Gavi), то 40 днів мацерації на шкурках. Якщо Фрейза — то 2 місяці мацерації і 10 років у бочці. Якщо не місцевий виноград, то Мерло зі структурою й кислотністю, яких аж ніяк не чекаєш від П'ємонту.

Не кажучи вже про Барбері і Дольчетто, які тут почувають себе чудово й вимагають до себе серйозного ставлення, яке, на жаль, отримують досить рідко.

Гуідо Дзампальйоне, родом з Ірпінії, що в Кампанії, виріс і працював на фермах батька (зернові) і матері (вино).

Керуючись бажанням робити щось своє, після довгих пошуків і за допомогою батьків та дядька він знайшов у Монферрато господарство й лози, які дозволяли б йому вести фермерство з етичним підходом, виробляючи при цьому щось індивідуальне.

У своїх пошуках він став до певної міри білою вороною в сім'ї або, як кажуть італійці, "чорною вівцею" — Pecora Nera. Звідси походить і назва його вина — Pecoranera.

Гуідо, рано усвідомивши та закохавшись в принади зрілих вин, продавав частину врожаю, щоб забезпечити хоч якийсь дохід для родини, доки його вина витримувалися.

Згодом його дружина Іджеа (ще одна назва вина — Igiea) починає вирощувати рис Карнаролі, що теж дозволяє сім'ї якось жити, поки Гуідо терпляче чекає дозрівання своїх вин.

Він і досі продає близько 60% (!) врожаю, але вже не (с) тільки через необхідність.

Отже, для своїх вин він відбирає лише кращі ґрона. Його глибоке переконання у тому, що потрібно мінімізувати втручання людини в процес створення вина (наскільки це можливо), скрупульозна робота на грядках і контроль над якістю винограду, що потрапляє до погреба, забезпечують достатню гігієну й фенольний стрижень, який дозволяє отримати відмінне вино, не вдаючись до допомоги додаткових стабілізаторів, консервантів та інших маніпулятивних субстанцій.

Загалом його підхід до роботи в погребі простежується у всіх винах. Ферментація — натуральні дріжджі, делікатний піжаж лише на початку мацерації. Мацерація — 1–3 місяці. Витримка — 18–24 місяці у старих бочках 5–50гл. Бутиляція без фільтрації й обклеювання, витримка в пляшках — 5–15 років.