Demeter
Riffault, Sebastien
Demeter
Себастьєн Ріффо, його фермерство та його вино — не такі, як більшість очікує побачити в Сансері.
Своє переконання працювати на грядках максимально делікатно, обмежуючи втручання до мінімуму, Себастьєну доводиться відстоювати й захищати за допомогою хитрощів.
Йому довелося з нуля навчитися навику, що був нормою у покоління його діда, та повністю зник із поколінням його батька, — орати землю кіньми.
Усі його білі вина містять ягоди, уражені ботрітісом.
Вони не відповідають смаку широкого загалу.
Сансери, які робить Себастьєн, не схожі на 99% всього, що виробляється в апеласьйоні й до чого звикли останні два покоління споживачів.
Причина такої несхожості не в бажанні виділитися і не в наслідуванні трендів. Вона полягає в глибинному переконанні в необхідності максимально передавати характер і сутність місця.
У своєму прагненні мінімізувати втручання в фермерство Себастьєн усвідомив, що для того, аби передати комплексність і нюанси теруару, його виноград мусить мати певний рівень фізіологічної зрілості. Це означало більш пізній збір.
З огляду на специфіку місцевості відстрочка збору пов'язана з появою ботрітісу. Зрештою, в білих винах Себастьєна від 20% до 90% ягід уражені ботрітісом, що надає їм такого собі "нетипового»" для Сансера органолептичного профілю — прополіс, мед, стиглі жовті фрукти, горіх, печене яблуко, цитрус. Усе це нанизане на пронизливу соковиту кислотність. В результаті відчуття стиглості (що асоціативно може здатися солодкуватістю) і свіжості змушує багатьох абсолютно по-новому визначати для себе, що таке Сансер Блан.
"Нетиповість" такої органолептики навмисне взята в лапки, тому що насправді такий прояв Совіньйон Блана в Сансері був нормою та правилом 3–4 покоління тому. Старожили, куштуючи вина Себастьєна, нерідко дивуються, як же йому вдається відтворювати смак, який вони пам'ятають зі своєї молодості, але втратили після індустріалізації фермерства та стандартизації стилістики в регіоні.
Орієнтовний рівень ягід, уражених ботрітісом, у винах Себастьєна:
Ле Картeрон (Les Quarterons) — 20%,
Акменiне (Akmèniné) — 30%,
Оксiнiс (Auksinis) — 50% (сілекс/кремнезем),
Оксiнiс Масерасьйон (Auksinis Maceration) — 50% (сілекс/кремнезем),
Солетас (Saulétas) — 50% (вапняк),
Скевелдра (Skeveldra) — 50%,
Оксiнiс Тардіф (Auksinis Tardiff) — 90%.
Незвичні для Франції назви вин пояснюються дуже просто — вони відображають характер кожного вина литовською мовою, оскільки дружина Себастьєна, Юрате, литовка.
Родина Ріффо займалася виноградарством в Сюрі-ан-Во з початку XX століття.
Себастьєн перейняв контроль над виноградниками й виніфікацією від свого батька частково в 2004-му (на 2 га) і в 2006-му — остаточно й повністю.
Його батько працював в іншому стилі. Більш звичному. Конвенціональному. І відчував себе у тому ультракомфортно. Себастьєн же повністю втратив клієнтів батька.
У 2003-2004, перш ніж перейняти у батька виноградники й погреб, Себ працював у винних магазинах Лондона й Парижа, аби мати можливість подивитися на світ вина ширше й спробувати якомога більше різноманіття.
Зустрівшись там із винами з мінімальним втручанням, він захотів спробувати зробити такі ж удома. Повернувся й почав з 2 га.
Збір врожаю — не більш ніж 1 га в день. Усього урожай триває 3 тижні.
Старі лози дають меншу врожайність і більшу ймовірність ботрітісу.