Карл залишився сиротою в старшому підлітковому віці. Мама загинула в автокатастрофі, коли йому було 17, а батька забрав рак трохи пізніше.
У 1997 і 1998 Карл з Евою працювали й набиралися досвіду на виноградниках у Бургундії.
У 1998 році Карл закінчив Віденський університет природних ресурсів і природничих наук за спеціальністю "Економіка сільського господарства", а Ева отримала бізнес-диплом у Віденському університеті економіки та бізнесу.
У 2000-му Карл повністю перейняв сімейне господарство як фермер, а Ева стала його опорою в питаннях управління та бізнесу.
Родина Карла була фермерами з глибинним і тісним зв'язком з землею й природою протягом багатьох поколінь. Землеробство і тваринництво (корови) були основою їхньої діяльності.
Наступність поколінь присутня не лише в ідеології та сільськогосподарських практиках, а й простежується в побуті. Карл, Ева і троє їхніх синів живуть у будинку бабусі й дідуся Карла. Незвичайному будинку з баром і великою вітальнею на першому поверсі, що нагадують про його минуле готелю і танцклубу.
На виноградниках помітні принципи попередніх поколінь. Єдиною механізацією у всіх процесах Карла є маленька платформа на м'яких гусеницях, яку рухає двигун від квадроцикла і яка дозволяє перевозити чаї, препарати й кошики з виноградом. Сама по собі вона важить близько 200 кг, що дозволяє уникнути ущільнення ґрунту. Карл досі косить траву в міжрядді лише косою. За його підрахунками, під час косовиці всіх виноградників він проходить близько 40 км.
Карл вірить у те, що все необхідне для підтримки здоров'я виноградника є в природі.
Його основна "зброя" — це кропива, хвощ, кварц, деревій, перегній, але використовує він усі препарати з 500 по 507.
Від мільдью — кропиву, від оїдіуму — хвощ, від гризунів, що є причиною кореневої гнилі, — змій.
Також Карл використовує кам'яне борошно (каолін) і природну сірку для розпилення.
З дюжину його корів мігрують пасовищами Саусаля.
Карл не ідеаліст і не наївний романтик. Його раціональне мислення, глибина думки й рівень обізнаності щоразу вражають. Він неабияк радіє тому, що органічне сільське господарство проникає в мейнстрім, оскільки навіть найбільш пронозливий органічний підхід, швидше за все, менш шкідливий за конвенціональний. Проте мотивація, що стоїть за термінами і сертифікаціями, — то зовсім інше питання.
Під час отримання нагороди кращої виноробні 2020 року від Gault & Millau, Карл озвучив свою мрію — аби через 10–20 років не існувало органічних чи натуральних продуктів. Щоб такий підхід був нормою, а визначення потребувало все інше.
"Як у фермерів, у нас є певна відповідальність перед планетою, а також перед вином як культурним надбанням. Зрештою, все зводиться до того, щоб люди, які п'ють наше вино, отримували його в максимально чесному і непорочному вигляді. В цьому наша місія".
