Nestarec, Milan

Виноградники Мілана розкинулися селищами Моравський-Жижків та Велке Біловіцe (біля 15 км на північ від східного кордону Австрії з Чехією). Це регіон Південна Моравія, в якому знаходиться 94% всіх виноградників Чехії.

Батько Мілана робив вино ще у 80-х, та це був конвенціональний напій із ягід, які було вирощено на кооперативному винограднику з використанням синтетичних хімічних препаратів. Виніфікація також була типово індустріальною. Селективні дріжджі, ензими, жорстка фільтрація.

У перший же вінтаж, зроблений у своєму стилі, Мілан втратив усіх клієнтів свого батька. Адже батько робив зрозумілі й прості столові вина, а Мілану хотілося проявляти індивідуальність.

Добре, що на той час йому було тільки 21 чи 22. Це вік, коли ще не так страшно починати з нуля. Тож буквально за кілька років, щойно його вина спробували за межами Чехії, за ними вишикувалася черга. Від хіпстерських винних барів у Вільямсбурзі чи Портленді до Мішленівських ресторанів у Копенгагені й Токіо. Цей хлопець показав усім, що Чехія абсолютно не обмежується пивом і стандартними винами.

У якомусь сенсі він став культовим усередині світу натуральних вин. Я пам'ятаю його вина до цього й бачив, як усе відбувалося. Це жодним чином не торкнулося його стилю й підходу. Можливо, навіть ще більше спонукало його правити своєї.

Звісно, не обійшлося без насмішок сусідів. Особливо коли це стосувалося мінімального втручання в фермерство. Та Мілан навчився пропускати це повз вуха. Цьому також сприяло, що більшість його вин продається на експорт, а не в Чехії. За ними стоять черги в Нью-Йорку, Парижі, Мілані, Токіо тощо.

Історія його не така багата. Поки що. Та хлопець робить революцію.

Все почалося у 2001 році, коли його батько, Мілан Нестарець — старший, посадив 8 га лоз. Сина залучали до процесів із самого початку, а у 2005 році, коли Мілану було лише 17, взагалі вручили карт-бланш — ухвалювати рішення на виноградниках і в погребі.

Інтуїтивно він одразу розумів, що конвенціональне виноробство — то не його. Все було якось дивно.

Та оскільки його дегустаційний досвід був обмежений лише винами конвенціональними, Мілану не вдавалося знайти напрямок, близький собі, доки він не зіткнувся з "невтручальницькими" винами. То стало моментом просвітління. Далі був процес пізнання, аналізу й експериментів.

Наприкінці нульових Мілан переходить на органічне фермерство, спонтанне бродіння й мінімізацію додавання сульфітів, а до 2014-го повністю відмовляється від сульфітації (окрім невеликих доз у Бел).

Постійно експериментуючи, Мілан, з одного боку, насолоджується творчою стороною життя виньєрона. З іншого, цей рух відображає його природний розвиток.

Наприклад, в останні кілька років Мілан істотно скоротив термін мацерації сусла на шкурках.

Цьому є кілька причин. По-перше, раніше мацерація була додатковою підстраховкою під час мінімізації використання сірки. Згодом Мілан зрозумів, що ця підстраховка не є обов'язковою. Вина і так досить стабільні. По-друге, бажання робити гучні заяви своїми мацерованими винами поступово стихло й змінилося схильністю до більш легкого питкого та життєрадісного формату.

Що буде далі? Побачимо. Чого точно можна чекати, так це безлічі нових експериментів.