Skerlj, Matej

Карсо, чи Карст — це суворе й водночас чарівне місце. Вапнякове плато, що розтяглося північним східом Італії та південним заходом Словенії, встелене дикими лісами, драматичним ландшафтом і неймовірною кількістю дрібних ферм.

Ґрунтів тут практично немає. Є терра россо (terra rossa) — неглибокий шар залозистої глини поверх седиментарних порід, всіяний брилами каміння. Перш ніж висадити виноградник чи іншу культуру, каміння майже повністю витягують вручну (тому що техніка об нього просто знищується) і викладають з нього огорожі, які багатьом нагадують огорожі кло в Бургундії.

Бора (aka борей, aka норд-ост) — вітер, викликаний низхідним потоком повітря з гір на сході, дме приблизно 300–330 днів на рік. Поривчастий, сильний і холодний. Він може викорчовувати виноградники, особливо молоді, що не встигли закріпитися корінням в тріщинах вапнякових порід і неспроможні утримуватися за типовий для цієї місцевості дуже тонкий прошарок ґрунту. Проте це однозначно рятує від будь-яких грибкових загроз, пов'язаних із дощами, й дозволяє продовжувати період дозрівання на лозі максимально довго без побоювань, що з'явиться осіння цвіль.

Це не місце для туристів-виноробів, яких так багато в Тоскані. Це земля стоїків. За характером, переконаннями або сімейною приналежністю.

У 1960-х дід Матея Скерля відкрив осміцу у своєму селі Салес, що розташоване на сході від затоки Трієста, в кількох кілометрах від кордону зі Словенією. Осміца, що багато в чому схожа на Бушеншанк в Австрії та Німеччині, — це свого роду таверна, де фермери продають продукти й вино власного виробництва.

В осміці Скерля продавали яйця, прошутто й вино.

До 1996 року осміца переросла в агротуризм, однак гості пили все менше й менше вина, яке дід і батько Матея виробляли лише як балк зі своїх 1,5–2 гектарів.

Згодом Матей і його сестра Кристина усвідомили потенціал свого винограду й вирішили працювати з мінімальним втручанням і більшою тривалістю мацерації. Вони повністю відмовилися від балка, істотно скоротили кількість зібраного винограду й почали бутилювати своє вино. Перший вінтаж у пляшках було створено в 2004 році.

Зараз Матей працює з 4 гектарами виноградників, що розбиті на дванадцять несуміжних невеликих ділянок, розкиданих у лісі. Вік лоз — від 20 до 70 років. Близько 3 гектарів перебуває у власності, інші — у довгостроковій оренді з правом викупу.

Деякі з цих ділянок зараз на етапі підготовки, оскільки процес посадки виноградників у Карсо надзвичайно трудомісткий і забирає багато часу.

Спершу треба прибрати той мізерний поцяткований великим камінням прошарок ґрунту (часто не більше 10–30 см), щоб оголити масив вапняку. Верхній шар цієї породи розбивається й подрібнюється машинами.

Крупні частки вилучаються, а подрібнений вапняк формує основу для ґрунту виноградника.

Зверху наносять шар гною й перегною і близько 40 см ґрунту і лише згодом висаджують саджанці.

Такий процес підготовки виноградника має кілька причин.

По-перше, в такому вигляді у лоз є шанс закріпитися в більш глибокому ґрунті і зміцніти, щоб рости далі вже під постійним тиском бори.

По-друге, таке нашарування допомагає утримувати вологу, мінімізуючи ризик ерозії й відтоку води, що характерні для карстового явища.