Gindl, Michael

Виноградники й ферма, змішане сільське господарство, належать родині з 1807 року.

Загальна площа господарства — близько 50 га. З них лише 10 га — виноградники. Решта території — зернові та пасовиська.

Міхель народився в 1983-му. З дитинства працював із батьком та дідом на виноградниках і вже в 15 років зробив своє перше вино.

У 2003-му закінчив сільськогосподарський коледж і повернувся на сімейну виноробню, перейнявши справи у діда.

У 2004-му дід Міхеля помер, і Міхі залишився сам на сам з усiма процесами на виноградниках та в погребi, визначаючи самостійно свій шлях. Шлях до біодинаміки, холістичного підходу й максимізації біорізноманіття.

На фермі Гіндлів завжди практикували змішане сільське господарство (зернові, тваринництво, лісове господарство, виноградарство), але з часом частину землі (зернові й лісове господарство) стали здавати в оренду, а тваринництво скоротили.

З 2010-го Міхель повністю переходить на біодинаміку: чаї та настоянки з рослин зі своїх територій, компост від своєї ж худоби. Навіть бочки для погреба традиційно виготовлялися з дуба та акації з лісу Міхеля.

Міхель починає повертати з оренди свої території (і навіть орендувати додаткові землі), що були під зерновими, лісом і пасовищами, для відтворення балансу в своїй мікроекосистемі. Він також поступово збільшує кількість худоби.

З 2012 року на території випасають високогірних корів, коней, овець і свиней. У міру можливостей Міхель обробляє виноградники за допомогою кінської сили. Основна кінна виноградна одиниця – кінь Нану.

Білі вина — 80%, червоні вина — 20%.

Білі сорти:

Грюнер Вельтлінер — 51%,

Вельшріслінг — 10,3%,

Ріслінг — 7,4%,

Семлінг 88 (Шойребе) — 6,7%,

Ріванер (Мюллер-Тургау) — 2%,

Вайсбургундер (Піно Блан) — 2%,

Гельбер Мускателлер (Мускат Блан а Пті Гран) — 1,6%.

Червоні сорти:

Цвайгельт — 11,7%,

Піно Нуар — 3,5%,

Рьослер — 2,9%,

Каберне Совіньйон — 0,9%.

Мить осяяння прийшла до Міхеля в 2004 році на Різдво. Вино 2003 року, яке зробив він разом із батьком, було вже окисленим і виснаженим. Тоді як вина його діда кінця 70-х і початку 80-х залишалися свіжими й дзвінкими, хоча підхід діда на грядці і в погребі був значно примітивнішим.

Загалом рух Міхеля до витоків та до минулого дуже відрізняється від загального напряму виноробства у Вайнфіртелі, де домінує конвенціональний підхід.

Типова щільність посадки в регіоні удвічі-тричі менша, ніж у Гіндля. Зважаючи на багаті й родючі ґрунти цієї місцевості, така "щадна" щільність насаджень часто призводить до вин, позбавлених енергії, дзвінкості й мінеральності.

А саме ці характеристики є фундаментальними у винах Міхеля.

Коли Міхель тільки починав самостійно робити вино — від грядки до пляшки — він покладався на тривалу мацерацію тому, що виноград іще не був досить хорошим і сусло потребувало додаткового захисту танінiв й осаду задля бiльшої стабільності. Він також побоювався доступу кисню в бочках і перестраховувався, працюючи, в основному, з нержавійкою.

Згодом його холістичний підхід до фермерства дозволив отримувати набагато цікавіші й більш збалансовані ягоди. Потреба в тривалій мацерації як у засобі захисту відійшла на другий план. А більш тонке й глибоке розуміння роботи дріжджів у своєму погребі та розвитку вина зробило Міхі достатньо впевненим, аби повернутися назад до своїх старих нейтральних бочок із дуба та акації, що виросли в його ж лісі.

Загалом, напрям, який озвучує Міхель і який ми спостерігаємо в останні кілька років, — це рух до більшого задіяння нейтральних бочок, максимум витримки на осаді та мінімум турбування вина в процесі.