Родина Оріо з XVII століття займалася сільським господарством, в тому числі й вирощуванням винограду.
До того як Олів'є та Марі взялися за виноградники його батька, весь виноград продавався іменитим шампанським домам, купцям і локальним кооперативам.
Олів'є встиг попрацювати на виноробні у Вашингтоні, а пізніше пройти стажування в Шато Понте-Канe.
У 1999 році управління доменом перейшло від батька до Олів'є.
Першим рішенням Олів'є став перехід на органічне фермерство та підготовка до наступного кроку — біодинамічного господарства.
Друге рішення — виробництво власних вин. Рівні частки винограду розподілялися між своїми винами, негоціантськими продажами і поставками в кооперативи з 2000 по 2010 рік. Зараз 50% винограду йде на власне вино і по 25% негоціантам і кооперативам.
У 2000 році Олів'є та Марі випускають три своїх перших вина: два Розе де Рісе й одне Кото Шампенуа Руж.
У 2002-му, після 3-х років органічного фермерства, розпочинається офіційний перехід на біодинаміку на виноградниках Велангра (Valingrain) і Бармон (Barmont).
У 2003 році Олів'є розуміє помилку у частковому переході на біодинаміку й підключає інші ділянки, навіть ті, на яких вирощується виноград для продажу негоціантам і кооперативам.
У 2004-му Олів'є та Марі роблять своє ПЕРШЕ (!) ігристе шампанське — Сев Блан де Нуар (Seve Blanc de Noirs).
2006 в лінійці з'являється друге ігристе шампанське — 5 Сен (5 Sens).
У 2007 перехід на біодинаміку повністю завершено.
У 2013 році отримано офіційний сертифікат Biodyvin.
Олів'є та Марі вирощують і виніфікують усі сім сортів, дозволених для використання в шампанському (Піно Нуар, Шардоне, Піно Блан, Піно Грі, Піно Меньє, Пті Мельє і Арбан).
Більше того, такі "забуті" сорти, як Арбан, Пті Мельє і навіть Піно Грі, у Оріо зовсім не молоді, а віком близько 40 років, оскільки висаджував їх іще його батько Серж.
Фанат різноманітності й експериментів, Олів'є в деякі вінтажі бутилює моносортові ігристі шампанські вина з цих "забутих" сортів. Так в 2006 році він випустив близько 180 пляшок 100% -го Арбана. У 2015-му — близько 500 пляшок Арбана й біля 300 пляшок Пті Мельє. У 2017-му зробив 100% -й Піно Грі і теж у дуже невеликому обсязі.
Також Оріо — одні з приблизно 20 виробників шампанського (з ~15 000), що роблять шампанське з використанням усіх семи сортів.
Ле Рісе знаходиться на кордоні між Шампанню й Бургундією. Якщо бути точним, то адміністративний кордон проходить практично посередині Ле Рісе. Так що в якомусь сенсі у Олів'є і Марі дійсно найбільш бургундські шампанські вина й найбільш шампанські вина з Бургундії.
Така асоціація виникає не тільки через географію. Під час свого стажування у штаті Вашингтон Олів'є дивувався, чому там на виноградниках було висаджено багато різних сортів.
Після повернення додому він зрозумів — у Вашингтоні, де немає глибокої історії виноградників, винороби всього лише намагалися зрозуміти, який сорт краще підходить цьому теруару. Природним продовженням цієї думки стало усвідомлення того, наскільки йому пощастило, живучи в Шампані, успадкувати багатовікові експерименти, висновки щодо селекції сортів і визначення ділянок.
Ця думка повернулася до нього знову в процесі роздільної виніфікації різних ділянок для Розе де Рісе в перший рік. Розуміючи, наскільки різні характери у більш прохолодного Велангра і більш теплого Бармон, Олів'є зробив свій перший крок у трансляції теруару. Він не став змішувати всі ділянки в одне Розе де Рісе, що є нормою для регіону, а зробив два, кожне з окремого виноградника.
З того часу ідея пошуку та демонстрації індивідуальності окремих ділянок не залишає Олів'є, і він з азартом продовжує свої невеликі експерименти.
